Дякуємо, Польща

Поляки 24 лютого прокинулися разом з українцями. І якщо ми, о четвертій годині ранку ще намагалися оговтатися, то поляки о п’ятій вже стояли з теплими речами на кордоні, готові зустрічати українських біженців.

     Я теж біженка. Ми теж пішим ходом перетинали кордон. Я ніколи не забуду, як нас зустрічали поляки. Всього було вдосталь: засоби гігієни, теплі речі, харчування, корми для тварин. Безкоштовне пересування всім наземним транспортом, безоплатне проживання. Поляки несли і несли, і несли. Все що могли принести. 

     Ми були тихими і переляканими. Нас обіймали, дітям давали солодощі, іграшки. А потім ми прижилися. Наші діти пішли в польські школи і садочки, більшість з нас влаштувалися на роботу, хто міг, оформив соціальні виплати, пішли на курси польської мови. Життя продовжилося. 

     Жодного разу я не почула від поляка, що ми неправильно вимовляємо польські слова, що ми не так виховуємо дітей, що ми живемо за рахунок інших країн. Поляки виховані і доброзичливі люди. Насправді, нам є чого в них повчитися. Наприклад, толерантності, ввічливості, співчуття та організованості.

     Але, як би не було добре в Польщі, все ж більш як половина українців чекають змоги повернутися додому, якщо є куди повертатися. Люди зі Сходу та Півдня України, чиї будинки знищені російськими окупантами, нажаль, не мають такої змоги і тому мусять прилаштовуватися до тих умов, в яких перебувають наразі. Решта ж біженців все ж якщо ще не повернулися досі, то збираються це зробити найближчим часом.

     Міжнародна організація з міграції нещодавно провела чергову оцінку умов, за яких українці їдуть додому після евакуації. Виявляється, українці вже повернулись навіть в ті регіони, де знають про міни та боєприпаси, що не вибухнули. На сьогодні, на своє звичне місце проживання повернулися майже 5 мільйонів українців, передає ProUkrainu.cz.
     Однією з головних причин, чому українці повертаються додому – це родина. У більшості біженців в Україні залишились батьки, у когось діти, онуки, чоловіки. За результатами опитування Українського інституту майбутнього, понад 60% опитаних повертаються через сім`ю. 

     Це ж опитування засвідчило, що 46% респондентів хочуть жити в Україні, щоб відновити «довоєнний» спосіб життя.

     Серед інших причин: закінчення терміну тимчасового захисту, неможливість працевлаштування, відсутність безкоштовного житла та скасування соціальної допомоги. Нажаль, далеко не всі біженці змогли адаптуватися в Польщі та в інших країнах, знайти роботу, вивчити мову. 

     А ще, більшість українців водночас стали щирими патріотами своєї країни. Не кажу, що вони не любили раніше свою країну, але чесно кажучи, більшість з нас думала що Європа живе по-іншому, можливо краще ніж Україна. І в багатьох питаннях, це так і є. Але, українці тепер щиро мріють відбудовувати свою країну. І відроджувати націю. І це дійсно так. Три, з моїх п’яти подруг в Україні хочуть ще народити по одній дитині. 

     Проте є й ті, хто облаштувався за кордоном і планує проживати там і надалі. У Польщі хочуть залишитися 38%, а 7% планують переїхати з Польщі до інших європейських країн.
     Та вдячними залишаються всі. Ще в травні минулого року, у Варшаві, відбувся кількатисячний марш подяки - українці дякували полякам за справжнє братерство і підтримку. Українці скандували «дякую» польською, маючи у руках прапори обох країн, а ще тюльпани із синьо-жовтими стрічками, які дарували перехожим полякам.

     У день Національного Свята Незалежності Польщі, на польському та українському телебаченні транслювавали ролик «Дякую тобі, Польщо!» В ньому українці дякують мільйонам поляків, котрі відкрили свої серця та домівки для всіх тих, хто був змушений тікати від жахів війни.

     В лютому 2023 року на вулицях польських міст з’явилися білборди зі словами подяки полякам і Польщі від українців. Це – спільна акція громадської ініціативи Євромайдан-Варшава, фонду «Stand with Ukraine» та організації «Нова Україна». По всій країні було встановлено 70 білбордів із зображеннями українців, які дякують полякам і Польщі за життя та безпеку. 

     Кожен українець вдячний полякам і Польщі. Ми хочемо, щоб поляки знали, наскільки важливою для українців є їхня підтримка. Іноді ця підтримка рятувала життя. 
Ця підтримка допомогла нам вижити. Ми ніколи не забудемо вашої доброти. Ми не забудемо вашої допомоги. Нам дуже не пощастило з одним сусідом – росією і дуже пощастило з іншим – Польщею. І якщо коли-небудь полякам потрібна буде наша підтримка, ми встанемо поруч з ними. Dziękujemy, Polsko! 

Юлія Мусташ