До початку війни, більшість українських жінок напевно навіть не здогадувалися на що будуть здатні. Звідки взялися ті сили, та сміливість, та страшенна ненависть до всього руського. Патріотичні почуття проснулися навіть у тих, хто про них не здогадувався. І пішла українка. Хто в тил працювати, хто дітей за кордон везти, не уявляючи взагалі, як то буде, а хто на фронт. І працює не покладаючи рук, і б’є ворога на рівні з чоловіками. Недарма, навіть художники викладають арти, на яких міста-герої постають в образі войовничих та безстрашних українських захисниць.
Понад 50 тисяч українок нині воюють на фронті. Це один із найвищих показників серед усіх армій країн НАТО. Про це у листопаді 2022 року повідомила віцеспікерка Верховної Ради України Олена Кондратюк на Українському шостому жіночому конгресі, передає «5 канал». За останні п'ять років кількість жінок в українській армії виросла майже вдвічі, вони воюють як снайпери, артилеристки та танкістки. Дуже багато медиків. Більшість з цих жінок прийшли на фронт добровольцями.
Катерина Матвієнко була шеф-кухаркою і професійно займалася бодибілдингом, але 24 лютого їй довелося брати зброю та псевдо Кет. Війна забрала багатьох її знайомих, але дівчина не боїться смерті та продовжує боронити свій дім. Катя зізнається: з попереднього життя не залишилося нічого, передають «Вікна». Тепер вона — очі своєї роти: шукає ворога та корегує вогонь. Себе називає Дронщицею та ділиться захопленням, як класно дивитися на те, як палає ворог.
До української армії приєдналися представники різних професій. Так, викладачка туризму Торговельно-економічного коледжу Ольга вступила до лав Національної гвардії.
«Десь у глибині душі я завжди хотіла до війська, але діти були маленькі, а служба в армії нечасто залишає багато часу для родини. Тепер же я впевнено вирішила, що служитиму нашій державі в однострої й зі зброєю в руках» — розповідає викладачка. Вона називає це своєю місією і прекрасно розуміє усі ризики. Їй ще важко звикнути до навантаження та виконувати певні вправи, проте налаштована вона серйозно, передають «Вікна».
Майже всі жінки, які перебувають на фронті, говорять однаково: «Я воюю за майбутнє своїх дітей». І показують фото тих самих дітей. Своїх дітей, яких вони залишили вдома.
«Моя донька дуже плаче, сумує, переживає. Вона розуміє все. Моєму сину я намагаюсь розповідати, що я на роботі, дядьків зараз виганяю. Але не кажу, що я на війні» — розповідає військова навідниця БРДМ-2 Марія. Жінка керуває групою з 16 чоловіків, передають «Вікна».
Вікторія служить у ЗСУ з 2008 року і маючи чоловіка теж військового, обоє вирушили на фронт, залишивши на свою маму маленького сина. Хлопчику Віка сказала, що вони з татом «пішли убивати злого дракона».
Багато жінок – письменниць, художниць, музиканток, готельєрок, перукарок, учительок, балерин, жінок багатьох інших професій різного віку, в тому числі і пенсіонерок, – роблять усе можливе для того, щоб наблизити перемогу України. Вони плетуть маскувальні сітки, допомагають біженцям, готують їжу захисникам і захисницям, возять з-під кордону продукти й медикаменти, надані країнами-партнерами, готують коктейлі Молотова для оборони від ворога тощо.
Тож, під час повномасштабної війни хочеться запитати, а де ж ті всі російські баби, які «і коня на скаку зупинять, і в хату, що горить, увійдуть»? Мабуть, чекають нові Лади, нові шуби і нові кондиціонери. А також готуються народжувати «гідну» заміну своїм покидькам чоловікам.
Тим часом агресія сусідів-загарбників перетворила українських матерів на справжніх героїнь, якими будуть пишатися і їхні діти, і три покоління майбутніх українців. Зі зброєю чи без, але українська жінка захищає свою Батьківщину.
Юлія Мусташ
(всі фотографії взяті з вільного доступу в Інтернеті)
Ілюстратор арт малюнків Natasha le
Napisz komentarz
Komentarze