Я добре пам’ятаю перший тиждень від початку війни. Тоді всі були налякані до нестями. Особливо люди боялися темряви. Коли наступала ніч, всіх трясло від страху ще більше. Повітряні тривоги лунали декілька разів протягом дня, а вночі ставали ще частішими. Ми не переодягали дітей перед сном, а намагалися навпаки тепліше одягти. На випадок, якщо доведеться серед ночі бігти в укриття. Поруч стояла сумка з речами, водою та їжею. Про піжами та нічні сорочки всі забули. Про спокійний сон також.
Що змінилося за вісім місяців війни? Майже нічого. Люди, які зараз в Україні, особливо в тих містах, де ведуться активні бойові дії, або лунають постійні вибухи, не сплять в піжамах. Вони сплять одягнені. Важко уявити як це виглядає, якщо ти сам через це не пройшов. Одягатися на ніч треба тепліше (дві кофти, дві пари шкарпеток, теплі штани), тому що, коли лунає повітряна тривога, в тебе є 5 хвилин на збори і загалом 15 хвилин, щоб спуститися в укриття.
Моя знайома днями приїхала з України. Вона розповіла, як останнім часом люди реагують на повітряну тривогу.
Уявімо собі дев’ятиповерховий будинок. Або будинок де є двадцять шість поверхів. Ліфт вимикають через підвищення рівня небезпеки і люди біжать вниз по сходах, щоб сховатися в найближчому бомбосховищі. Всі, в один час і по одних сходах. З заспаними дітьми, домашніми улюбленцями, на інвалідних візочках, після важких хвороб. А потім, коли тривога лунати закінчує, піднімаються назад на свої поверхи. Проходить одна година і вона починає лунати знову. І знову побігли…
Перші тижні, після початку війни, в укриття йшли абсолютно всі. З часом людей стало меншати. І не через те, що вже не страшно, або люди повиїжджали зі своїх домівок, а через те, що починається апатія. У багатьох складається враження, що від них нічого не залежить і взагалі все буде так, як має бути. А ще приєднуються втома і виснаження. Психологи стверджують що втома зменшує протидію небезпеці. З’являється відчуття, що більше немає сил бігти у сховище. А з часом додається ще й звикання. Люди звикають до звуків сирен і перестають на них реагувати занадто емоційно. Що, до речі є великою помилкою, адже «все рівно нічого не сталося» може в один момент перетворитися на величезну трагедію.
Повітряна тривога може тривати від 2 хвилин до 2 годин. У Києві якось лунали сирени з інтервалом у 5 хвилин. Цілий день люди просиділи в укриттях. А потім ще й ніч. В якому стані будуть після цього українці?
Але життя триває незалежно від обставин. У Державній службі з надзвичайних ситуацій повідомили що створили безкоштовний онлайн-курс для освітян «Психологічна безпека дорослих та дітей під час повітряної тривоги у школі». Учасники курсу дізнаються, як складати алгоритм дій для переходу в укриття та як допомогти дитині швидко подолати панічну атаку. Також курс містить інформацію про те, як повернутися до навчання, коли повітряна тривога закінчилась, і реагувати на різні стресові ситуації, що можуть виникнути у дитини. Курс розроблений у рамках програми «Безпечна школа», яка реалізується Фондом Східна Європа у співпраці з ДСНС, Міністерством освіти і науки та Міністерством внутрішніх справ, повідомляє УКРІНФОРМ.
Шкільний портал «Всеосвіта» презентували методичні рекомендації для дорослих у вигляді пам’ятки «Як подолати тривогу». Там подано п'ять ефективних та простих способів впоратися з тривогою. Ці способи можуть бути у нагоді для самодопомоги під час стресових ситуацій, а сама інформація є корисною для батьків, педагогів та психологів.
Гурт «Танок на майдані Конго» та сімейний психолог Світлана Ройз напередодні нового навчального року створили пісню-практикум для дітей «Крокуй до укриття», аби допомогти впоратися із панікою через сирени.
А редакторка сайту «Вікна» Вероніка Кононенко надає поради, як спати в екстремальних умовах:
- Влаштувати чергування. Якщо ви змушені слідкувати за сигналами тривоги та живете не самі, спробуйте влаштувати чергування. Це дасть можливість трохи відпочити кожному дорослому члену родини.
- Зміщення графіку. Якщо не вдається поспати вночі, через посилення повітряних тривог, то обов’язково треба шукати можливості поспати вдень.
- Сон у бомбосховищі. У безпечному місці, яке ви зазвичай використовуєте для укриття, варто влаштувати місце для сну.
- Корисний будь-який сон. Навіть, якщо вам не вдається прийняти горизонтальне положення й повноцінно заснути, то постарайтеся дрімати. Можна спиратися на стілець, чи стіну. Нехтувати сном не потрібно.
І пам’ятаймо, колись обов’язково настане день, коли ми прокинемось в своїх ліжках у себе вдома, одягнені в улюблену піжаму і підемо пити каву під мирним українським небом!
Юлія Мусташ
Napisz komentarz
Komentarze