Через російську агресію порушені абсолютно всі права українських дітей. Рашисти намагаються знищити якомога більше малечі, тому що це є основа української нації. Або намагаються їх русифікувати, щоб останні зненавиділи Україну.
За словами радниці-уповноваженої президента з прав дитини Дар'ї Герасимчук, 7,5 мільйонів дітей чекають когось з рідних з фронту, ще дуже велика кількість дітей сьогодні змушена прощатися з кимось з батьків, хто загинув від дій російської армії, багато малюків не можуть ходити до своїх шкіл і гуртків, гратися на дитячих майданчиках та жити у своїх будинках, оскільки вони були зруйновані російською армією, передає Радіо Свобода.
Війна вже вплинула на психіку українських дітей. Їх ніхто не готував до війни. Постійний страх, нерозуміння, що буде завтра і чи взагалі завтра буде, зриви, неслухняність, соціалізація, адже багато хто живе не у себе вдома. Все це може мати наслідки в дорослому житті. Вони ніколи не забудуть війни і ще довго будуть сприймати росію як ворога. Ця ненависть може передатися далі — їхнім дітям, внукам. Ще не одне покоління буде вважати росію країною-агресором, а росіян — нелюдами.
Діти пам'ятатимуть свої емоції і те що їм вдалося пережити, адже війну бачили на власні очі. Для них, в будь якому віці війна залишить свій слід.
Так, дитяча психологиня Тетяна Кирієнко дає визначення психологічним особливостям притаманним дітям війни різного віку. “Діти до року будуть боятися голосних звуків, у дітей до 5 років — проблеми з мочеспусканням вночі, від 8-9 років — страх смерті та нічні кошмари. Підлітки також вже мають страх смерті та страх за своїх близьких. У всіх цих дітей вже є ці симптоми, але у когось вони проявляються в більшій мірі, у когось в меншій”.
“У більшості українських дітей повне неприйняття всього російського. До війни вони ще дивилися російські фільми, слухали російську музику. Зараз – категорично ні”. - Так розповідає молода жінка Ліза, мешканка Маріуполя, про свою 10-річну доньку. “Ці діти ненавидять усе, що хоч якось пов'язане з Росією. Вони малюють розірвані російські прапори”.
Особисто моя маленька донька, якій 5 років відмовилася одного разу їсти морозиво, яке мало колір російського прапору... Українським дітям не треба нічого пояснювати і розповідати про росіян – вони самі все бачать, самі все розуміють, незалежно від того, скільки їм років.
Що чекає на цих дітей в майбутньому, коли війна скінчиться? Якими вони виростуть? На ці питання психологи відповідають майже однаково: це буде залежати від батьків і соціуму. Можливо, ще потрібен буде фахівець - психолог. Але головне — це все ж родина. Батьки мають взяти себе в руки, заради своєї малечі. Вони є прикладом для останніх і мають бути врівноваженими та розсудливими не зважаючи ні на що. Не треба дітям показувати кадри насилля над іншими людьми та нагадувати що пережили вони. А про війну розмовляти треба. І говорити правду треба, але обережно. Це наше життя, наша історія, від цього нікуди не дінешся. Тільки батьки мають бути завжди поруч з дитиною. Розмовляти потрібно, будувати плани. Вчити милосердя і активно долучати їх до справ. Вчити допомагати іншим людям, дбати про тварин. І вчитися малювати. Це один з найдієвіших способів виходу емоцій. І головне — більше обнімайте власних дітей. Не важливо, скільки років вашій дитині. Просто обіймайте її і говоріть, що ви її любите. Просто тому, що вона є на Землі. Неможливо перебільшити віддачу тепла свого серця. Обійми захищають людину, дають їй любов, прийняття, тепло, радість, енергію, любов до себе, відчуття вашої присутності в її долі. Це формує її ставлення до себе в тому числі і її стійкість і силу для майбутнього дорослого життя. Прості обійми роблять дива. Ви просто передаєте через свій дотик свою любов до неї, стверджуєте її силу.
Юлія Мусташ
Napisz komentarz
Komentarze