В квітні минулого року я отримала звістку, що на війні загинув мій хороший друг Саша. Я знала його з дитинства. Мої батьки його знали. Ми жили з ним в одному будинку, ходили в одну школу, були в одній компанії, проводжали його в армію. В мене досі є листи, які він писав коли служив. Потім повернувся, одружився. Народилась довгоочікувана донька. Потім переїхав в інше місто. Але, коли приїздив до дому, завжди заходив до мене в гості.
В 2017 році прийшов у формі військового. Так я дізналася, що він був в АТО. Це була наша остання зустріч. Я провела його до зупинки, він взяв мою доньку на руки, поцілував, обійняв мене і сказав: «Бережіть себе». Більше я його не бачила…
Він загинув в квітні минулого року під Донецьком. Був бій, йшла піхота і танки… деякий час його вважали безвісти зниклим. А потім повідомили родину…
Я кожного дня передивляюсь стрічки новин і бачу фотографії і надписи «Світла пам’ять». З кожним днем їх стає тільки більше. Різного віку, зовсім юні хлопці і дівчата, військові і цивільні тощо. Втрати серед військового складу і серед цивільних Генштаб не розголошує. Цифри будуть оприлюднені після війни. Так завжди буває. І ми будемо в шоці. Настільки, що дехто з нас з’їде з глузду. Але це буде потім. Зараз головне перемогти!
29 серпня в Україні оголошено Днем пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Ця дата має велике значення для українців. В цей день в 2014 році, у районі Іловайська кремль порушив домовленості і впритул розстріляв з важкого озброєння колони наших військових, що виходили «зеленим коридором» з оточення. Тоді загинуло більше трьохсот воїнів.
Після 24 лютого 2022 року, кожен день сповнений трагізму і невиправданих людських страждань. Тисячі наших Героїв поповнили небесне воїнство.
«Він мріяв жити у вільній Україні»;
«Він мріяв стати кінорежисером»;
«Він мріяв одягнути мамину вишиванку на весілля»;
«Він мріяв побудувати супербудинок»:
«Він мріяв дати дітям найкраще дитинство»;
«Він мріяв про сім’ю»…
Це історії про звичайних людей, які взяли на себе відповідальність за свою країну, за її майбутнє. І кожна історія заслуговує на те, щоб про неї знали всі, щоб її зберегли в пам'яті на все життя. Бо вони є героями нашого часу, людьми, які стали прикладом мужності та відданості своїй країні.
У Facebook є група «Меморіал героїв». Там кожен може залишити спогади про свого побратима, який загинув боронячи нашу країну. Це платформа історій українських захисників. Вона створена для того, щоб світ міг дізнатися про кожного, хто був вбитий російською армією. Зберегти пам'ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України – це наш спільний обов’язок.
А ще, на теренах того ж Facebook я колись прочитала таку фразу «КОЖЕН УКРАЇНЕЦЬ, ЯКИЙ ВИЖИВЕ В ЦІЙ ВІЙНІ, ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ ПРОЖИТИ СВОЄ ЖИТТЯ ТАК ЩАСЛИВО, НАЧЕ ЗА ДВОХ. ОДНЕ ЗА СЕБЕ, А ДРУГЕ ЗА ТОГО, КОГО ЗАБРАЛА ЦЯ КЛЯТА ВІЙНА».
Пам’яті Олександра Батрака
і всіх воїнів, які загинули захищаючи нашу
Батьківщину
ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ
Napisz komentarz
Komentarze