В Україні існує єдина кінологічна організація, собак-волонтерів якої Генштаб залучає для пошуку тіл загиблих. Базується вона в місті Павлоград Дніпропетровської області. Громадська організація Павлоградський пошуково-рятувальний кінологічний загін «Антарес» наразі налічує у себе 20 собак, які щодня тренуються близько 8 годин, щоб у будь-який момент бути готовими до рятувальних місій.
Кінологи тренують тварин за власною авторською методикою, над якою працювали 10 років. Підготувати собаку можна мінімум за 1,5 - 2 роки, але все залежить від породи. Волонтери «Антарєса» говорять, що легше працювати з бельгійськими та німецькими вівчарками, але при цьому акцентують увагу на тому, що в загоні є бігль, вельш-коргі пемброк, лабрадор і доберман.
Світлини собак з цього кінологічного загону з’являються під час кожного розбору завалів зруйнованих російськими ракетами будинків, йдеться на власній сторінці Facebook даної організації. Ці безстрашні собаки рвуться на пошуки людей у завалах після ракетних обстрілів, аби знайти якомога більше живих людей і врятувати їх! Також вони допомагають знаходити наших полеглих захисників і повертати їх додому на щиті, аби воїнам могли віддати останню шану. Це хоробрі песики-рятувальники! Після ракетного удару по багатоповерхівці у Дніпрі, який стався 14 січня, собаки працювали на місці трагедії 22 години поспіль.
За час повномасштабного вторгнення на різних локаціях собаки-пошуковці знайшли понад сотню людей. Під час пошукових місій собаки знаходять не лише тіла, а й фрагменти тіл, скелетовані рештки і навіть повністю спечені. Волонтери говорять, що останні – знаходять на місцях прильотів.
Загін «Антарєс» розпочав свою роботу у 2008 році. Тоді організація ставила собі на меті пошук живих людей – бабусь, дідусів, дітей, що заблукали – і допомогу ДСНС на випадки природних катаклізмів (землетруси, вибухи, зруйнування будівель). Спочатку вони не вміли шукати мертвих, їх не навчали цьому. Але частіше викликали на 4-7 добу з моменту зникнення людей. І в 2011 році прийшло розуміння, що треба готувати собак до пошуку тіл.
В 2017 році учасники «Антарєс» з трьома собаками поїхали в Мар’янку, де познайомилися з координатором гуманітарного проєкту цивільно-військового співробітництва Генштабу ЗСУ «Евакуація 200». Так почалася тісна співпраця.
(Гуманітарний проєкт «Евакуація 200» займається пошуком та транспортуванням тіл загиблих захисників України. Влітку 2022 року Генеральний штаб Збройних сил України змінив назву гуманітарного проєкту «Евакуація 200», на «На щиті» - Прим.)
«У межах проєкту «На щиті» ми проходимо спеціальні тренінги з ексгумації тіл. Як тільки собака знаходить щось, ми починаємо командою з військовими працювати: ексгумувати, описувати, збирати артефакти, вести фотофіксацію, транспортувати. Інколи кажуть: «Там нічого немає», – а ми знаємо, що є. Ми маємо докласти максимум, щоб кожен фрагмент було знайдено», – розповідає керівниця загону «Антарєс» Лариса Борисенко.
Натреновані собаки, за словами волонтерів, не відчувають стресу від пошуку тіл, вони спеціально для цього підготовлені. Тваринам потрібен лише відпочинок, адже пошукові операції можуть тривати кілька днів.
Та навіть добре навчені собаки зазнають професійних травм, а тому і кінологи, і чотирилапі пошуковці мають спеціальне екіпірування. Наприклад, собаки працюють у кевларових бронежилетах і спеціальних чоботях. Проте навіть «взуття» не захищає тварин від поранень.
Кінологи ніколи не виїжджають на пошуки без офіційного виклику. Кажуть, що працюють у повному супроводі представників офіційних структур та з їх страховкою. І разом із собаками вже працювали на Херсонщині, Миколаївщині, Харківщині, Київщині, Сумщині, в Ізюмі, Дніпрі, Запоріжжі.
Роботи зараз багато. «Антарес» – єдина кінологічна організація, яка веде пошук мертвих тіл та людських останків. Кінологи пошуково-рятувальної служби виїжджають на виклики по всій країні. Їхні собаки тепер знають, що таке працювати на завалах. Але поруч зі своїми господарями, здається, вони нічого не бояться.
«Усі ці собаки живуть у наших оселях, сплять у наших ліжках. Для нас вони навіть не собаки. Ми травмуємось, вони травмуються. І для цих собак пошук — це життя. Коли вони бачать рюкзаки, вони танцюють, і не дай бог не взяти цього собаку із собою», — розповідає Лариса Борисенко.
Сьогодні з Ларисою живе чотири собаки: найстаршому песикові 16-років, він породи шелті. «Ми дали йому чітке завдання: він має пережити путіна» – жартує жінка.
А ще, на сторінці у Facebook Павлоградського пошуково - рятувального кінологічного загону «Антарєс» від 11 травня цього року з’явився допис від організації Future for Ukraine, що центру дуже потрібен корм.
Долучитися до допомоги песикам-рятувальникам можна написавши до даної організації у приватні повідомлення, аби дізнатися якого корму потребують собаки, або можна зробити донат за посиланням: https://send.monobank.ua/jar/8WHYdQWfYC.
Фото взяті з відкритих джерел Павлоградського пошуково - рятувального кінологічного загону «Антарєс» у Facebook
Юлія Мусташ
Napisz komentarz
Komentarze