«Евакуація 200» - гуманітарний проект Управління цивільно-військового співробітництва Збройних сил України, завданням якого є пошук та евакуація тіл військовослужбовців ЗСУ, представників інших військових формувань та правоохоронних органів, які загинули у зоні бойових дій на сході України, у тому числі на окупованій території. Проект починався як Гуманітарна місія «Чорний Тюльпан», яку виконували представники ВГО Союз «Народна Пам'ять». Вони мали значний досвід у подібних місіях і займалися пошуком останків солдатів, які полягли на полі бою у часи Першої та Другої світових війн. І розпочали свою роботу в зоні АТО з 2 вересня 2014 року на прохання Збройних сил України, які після боїв під Іловайськом не змогли зібрати тіла загиблих солдатів. Комбатанти ДНР не допустили на контрольовані ними території українських військових для збирання тіл загиблих, але погодились на громадянську волонтерську місію.
Саме завдяки волонтерам цієї організації з вересня 2014 року по липень 2015 року у рамках проекту з окупованих територій Донецької та Луганської областей пошукові групи вивезли понад 600 тіл загиблих. З них близько 250 тіл були знайдені пошуковцями на полях боїв, а приблизно 450 — евакуйовані з моргів окупованої території.
З жовтня 2016 року гуманітарна місія «Чорний Тюльпан» та проект «Евакуація 200» працюють паралельно.
Пошуковці-волонтери разом з пошуковими групами цивільно-військового співробітництва Збройних Сил України і сьогодні виконують важку моральну і фізичну роботу в непростих умовах — часто під обстрілами у зонах бойових дій.
- До цього ніколи не звикнеш, - говорить Олексій Юсков, засновник місії «Чорний Тюльпан», - особливо коли ти знаходиш хлопця і ніби разом з ним відчуваєш той жах, коли він розумів, що це кінець, що дороги назад немає. Ти теж це все пропускаєш через себе. Ти розумієш, що зараз треба повідомити рідним, що близької людини вже немає. Ми його знайшли і всі надії на те, що можливо він був у полоні, або десь ховається просто таять. І це жахливо.
На сьогоднішній день на окупованих територія працювати волонтерів – пошуковців не пускають. Немає домовленостей з керівництвом ворожої сторони. В так званій «сірій зоні» можуть працювати лише місцеві волонтери.
- Це дуже погано, - говорить один з волонтерів «Чорного Тюльпану» Олександр. - Тому що час працює проти нас. Там ще є багато зниклих безвісти в Іловайському та Дебальцевському котлах. На гарячу лінію досі дзвонять родичі зниклих безвісти та просять допомогти знайти рідних. Ще близько 200 осіб у базі розшуку. Там не лише солдати, вбиті в котлах, а й чимало цивільних.
Нерідко, нажаль, доводиться стикатися і з мародерством. Часто тіла воїнів знаходять без натільних хрестиків, ланцюжків, мобільних телефонів, годинників. Волонтери розповідають, що були випадки, коли місцеві забирали у загиблого телефон, дзвонили родичам і говорили, що їхній син у них, живий і треба заплатити певну суму грошей, щоб його повернули. Згідно Кримінального кодексу України це «Шахрайство», за людськими законами – це підлість. Але у деяких людей немає нічого святого.
Знайдені ж тіла треба виймати дуже обережно, адже вони можуть бути заміновані. А в місцях де проходили жорстокі бої, фрагменти тіл можна знайти будь де. Тіл багато і іноді одразу ідентифікувати їх не має можливості. Є і українські бійці і російські.
- Ми не ділимо тіла загиблих на своїх та чужих. Ми не є слідчими органами, ми не судді. – Розповідає «Радіо Свобода» керівник гуманітарного проекту ЗСУ «Евакуація 200» Ярослав Жилкін. – Ми не маємо права нікого засуджувати, тим паче мертвих. Коли знаходиш невідоме тіло, проводиться протокольна робота, складається акт, з'ясовуємо хоч якісь факти. Далі слідчий порушує кримінальну справу, працює судмедексперт. Для нас, та й для слідчого, наявність будь-яких знаків нічого не означає. Паспорт чи нашивка, але куртка може бути чужа, паспорт дав товариш, який поруч знаходився. Як правило, під час слідства вилучають ДНК, проходить робота із загальною базою. Завдання полягає в тому, щоб повернути всіх матерям, дружинам, щоб вони могли по-людськи поховати.
Іноді у самих волонтерів, після побаченого, трапляються панічні атаки, довгий час вони можуть перебувати у стані стресу. Нажаль, були й такі, які не витримали. Після виходу із «зони смерті» у двох стався інфаркт. Один з них не вижив.
Але ніщо не зупиняє цих мужніх людей. На різних ділянках деокупованих територій наразі працює більше 100 волонтерів.
- Нам треба забрати всіх, - говорить Олексій Юсков, засновник місії «Чорний Тюльпан», - і ми працюємо на всі 100% щоб забрати кожного хлопця, який загинув за Україну.
Юлія Мусташ
Napisz komentarz
Komentarze