Зниклі безвісти під час війни в Україні

До 24 лютого 2022 року більшість з тих, кого визнавали безвісти зниклими, можна було умовно поділити на декілька категорій: Це люди, які стали жертвою ДТП або померли в результаті хвороб. Люди, які їхали в інші регіони країни на заробітки і забували повідомити близьким де вони знаходяться. Особи, які переховувалися щоб уникнути кримінальної відповідальності або такі, яким подобалось вести бродяжницький спосіб життя. Після 24 лютого до цих категорій додалась ще одна: зниклі безвісти під час війни.

На околицях Києва та в напрямках Харкова, Маріуполя, Сум, Херсона, Чернігова зв’язок з місцевими жителями з перших днів війни був частково або повністю втрачений. Окупанти спеціально відрізали людей від будь яких засобів комунікації, щоб останні не могли передавати інформацію та сіяти паніку.

Списків зниклих безвісти українців в тому числі і військових, поки що немає. Їх просто не можливо сформувати. Тисячі людей втратили зв’язок з рідними та друзями й не знають про їх місце знаходження. Щотижня забирають тіла українських військових з окупованих територій. Рідним треба здавати ДНК, щоб швидше встановити збіг по ДНК та ідентифікувати особу.

Шукати людину – одне з найскладніших, найважливіших і найбільш кропітких занять. Це компетенція Національної поліції України. І перше, що треба зробити людям, які не можуть знайти своїх родичів, звернутися із заявою до правоохоронних органів.

Після написання заяви про безвісти зниклого громадянина, дані заносяться до Єдиного Реєстру Досудових Розслідувань і правоохоронці протягом десяти днів встановлюють умови, причини, обставини зникнення особи. Проводять розслідування. Якщо протягом цього часу місцезнаходження особи залишається нез’ясованим, в такому разі заводиться оперативно-розшукова справа категорії «Розшук» на підставі якої поліціянти впроваджують додаткові методи розшуку осіб.

Друге, що треба зробити родичам, це звернутися до Національного інформаційного бюро (новий орган, який займатиметься пошуком тих, хто загинув чи зник під час війни) за номером 16-48. Можна також звернутися до колцентру за номерами 0-800-339-247 з України, 095-896-04-21 із закордону. Уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин Олег Котенко розповів, що працівники Національного інформаційного бюро починають пошук людей, щойно отримують дзвінок про зникнення. Звернутися до НІБ може будь-яка людина, сусід, друг, тобто не обов’язково родич.

«Треба, щоб було якомога більше інформації про зниклу особу: ПІБ, рік народження, де та коли зникла людина. Якщо ми розуміємо, що людина у полоні, то передаємо інформацію до координаційного штабу, який займається звільненням полонених» — говорить пан Котенко.

Також на українських інтернет порталах можна знайти інструкцію «Пошук зниклих безвісти в 2022 році під час бойових дій, блокади або російської окупації», яка постійно оновлюється. Там описано детальні рекомендації та інструменти для самостійного пошуку або пошуку в складі команд.

• в більшості випадків людину не можливо розшукати із-за дезинформації безпосередньо заявників, вони звертаючись до поліції із заявою, забувають принести фотокартку, не пам’ятають особливих прикмет: шрами, татуювання, тощо.

Достатньо важкою вважається процедура отримання відповідей на запити у лікарнях, органах податкових адміністрацій, інших установ - наголошують самі правоохоронці. Адже згідно Закону України "Про інформацію", державні органи, на офіційний запит повинні надати офіційну відповідь протягом 30-ти робочих діб, що не є зручним, зважаючи на "дефіцит" часу, адже кожен день може стати вирішальним. Окрім того, значними перешкодами є поняття "таємниця медичного обслуговування приватних медичних установ", що не дозволяє розголошувати медичну таємницю. А ще, непохитним фактом являється "невмируща" надія заявників. Багато людей не може повірити в смерть близької людини, а з урахуванням властивостей живого організму видозмінюватись, при проведенні процедури впізнання, родичі не бажають усвідомлювати, що видозмінене часом та біологічними умовами тіло – може належати зниклій особі, навіть при збіганні всіх особливих прикмет.

Навіть якщо справа закрита, протягом багатьох років вона не знищується, а зберігається в архіві, так що за умови встановлення місцезнаходження особи, котра раніше була визнана померлою, в судовому порядку попередня ухвала скасовується, особа набуває прав та обов’язків і веде звичний для себе спосіб життя.

І ще, у моїх знайомих правоохоронців, які займалися розшуком безвісти зниклих осіб є один вислів, який вони мені повторювали при кожному інтерв’ю: поки людину не знайшли серед мертвих, завжди залишається шанс що вона жива.

Юлія Мусташ

(ФОТО Інформаційного агентства АрміяInform)