Огляд для України

Отримуючи серйозні поранення, а згодом кваліфіковану медичну допомогу, дуже часто бійці зтикаються з так званими залишковими явищами, подолати які традиційна медицина не завжди може. Тоді на допомогу часто приходять методи нетрадиційної медицини, до якої українці ставляться цілком позитивно.

Дід Мороз - казковий персонаж святкування Нового року спочатку в СРСР, згодом у пострадянських країнах, який кладе під новорічну ялинку подарунки, або вручає їх дітям особисто, більше ніколи не прийде до українських домівок. Святковий персонаж, який «видворив» з України Діда Мороза — Святий Миколай.

З окупованих міст України люди рятувалися самі та рятували своїх домашніх улюбленців. Вони несли великих собак на собі, маленьких кутали в одежі, перетаскували клітки з папугами, переноски з котами. Багато хто, навіть не уявляв, як можна покинути цю віддану тварину і не забрати з собою. Але, нажаль було багато і таких, які покидали своїх вихованців напризволяще, зробивши таким чином безпритульними.

Українці зараз масово скупляють лікарські препарати, тому що вони є у вільному доступі в аптеках, і тому що з ними легше. Серед неповнолітніх також багато хто почав відверто зловживати лікарськими засобами. А наркозалежні люди вживають все менше «вуличних наркотиків» — конопель, кокаїну, героїну. Замість цього тепер пачками їдять… пігулки від кашлю і головного болю.

Повітряні тривоги лунають щодня майже по всій території України. Особливо вони посилюються вночі. Саме тоді, ворожа росія запускає їх найбільше. Як пристосувалися українці до нових умов життя, будемо розбирати в цьому матеріалі.

Із початком бойових дій в Україні близько 300 священиків вирушили на Схід та розпочали своє служіння серед бійців.

Відчувати тривогу, занепокоєння та страх в той час, коли навколо вас бойові дії — нормально. А як проживає цей день український біженець, який не в епіцентрі подій?

Днями знайшла такий допис в інтернеті: «Депресія – це не тільки пригнічений стан, а ще й гортання стрічки новин о другій годині ночі». Цілком згодна з автором. Ми, українці, зараз засинаємо і просинаємось з телефоном у руках. Ми постійно читаємо, передивляємось новини, шукаємо важливу для нас інформацію. Чекаємо на перемогу.

28 вересня 2022 року у місті Біла Церква, що на Київщині було оголошено ДНЕМ ЖАЛОБИ за військовими-білоцерківцями, загиблими на фронті.

Існує багато розмов про те, чи впливає телебачення на суспільну свідомість. Всі чудово знають, що впливає. І може не тільки впливати, а й серйозно зомбувати, настільки, щоби психіка і психологія глядача формувалася певним чином.

Поки людину не знайшли серед мертвих, завжди залишається шанс що вона жива.

«В мою родную Мурманскую область пришёл груз-200, Олег Сериков из Ревды погиб на Украине. Не поленитесь, посмотрите фотографии нашей с Сериковым малой родины. И вы поймёте, почему он поехал. И почему едут другие. Не ради русского мира, русских, русскоговорящих или православных, не ради империи, ДНР, ЛНР, справедливости или ещё чего-нибудь. Едут, чтобы не сдохнуть, от ужаса и тоски». (Только не подумайте, глядя на эти фото, что у нас на Кольском была война. Нет, войны не было. Само развалилось). Допис та фото взято з інтернету

Весь світ побачив звірства, які відбувалися в маленьких українських містечках Бучі, Гостомелі, Ірпені. Але найгірша ситуація, як показав час і докази, сталася в невеличкому селищі Київської області Бородянці.

Putin połamał sobie zęby na Ukrainie. Wojna, która miała trwać 3dni, stała się krwawą okupacją i ciągłymi atakami rakietowymi. Ukraina wytrzyma. Ale nie może stać sama.

Повномаштабне вторгнення російських військ на територію України торкнулося всіх верств населення, в тому числі і дітей. І багато хто з останніх, також намагається наблизити нашу перемогу. Наприклад збирають гроші на потреби ЗСУ.

Україна ніколи раніше не стикалася з такою маштабною загрозою життю і свободам дитини, як на сьогоднішній день, у зв’язку з приходом російських «освободителей».

Polacy nie zawiedli. W ekspresowym tempie udało się zebrać pieniądze potrzebne na zakup drona bojowego dla walczącej z Rosją Ukrainy.

У воєнний час лайки і навіть мат — це не тільки позиція, - в один голос стверджують психологи і науковці, а й ефективний знеболюючий засіб, який, в багатьох випадках, додає нам сил. В чому ж сила нецензурної лексики? Давайте розберемось.